Чи єдині діти в сім "ї більш егоїстичні, ніж ті, що ростуть з братами і сестрами

Чи єдині діти в сім "ї більш егоїстичні, ніж ті, що ростуть з братами і сестрами

Кожен батько вирішує для себе, скільки дітей він хоче мати. Але часто ті, хто замислюються про те, щоб завести другого піддаються активній агітації з боку бабусь і дідусів, а іноді і друзів. Один з найбільш поширених аргументів «за» - це те, що єдинстенні діти в сім'ї ростуть егоїстами. Але чи це справді так? Давайте розберемося.

Не так давно в Хірошимському університеті Китаю пройшло дослідження покоління «маленьких імператорів». Тих, хто народився в період з 1979 по 2015 рік, коли в країні сім'ям дозволялося мати тільки одну дитину. Вчені припустили, що єдина дитина в родині оточувалася такою кількістю уваги з боку батьків і родичів, що повинна була вирости розпещеним егоїстом. Саме дослідження вчені проводили на китайських робітниках, перевіряючи їх готовність до співпраці і взаємовиручки в колективі. Результати індивідуальних інтерв'ю та експериментів показали, що гіпотеза вчених виявилася невірною. «Маленькі імператори» нарівні з колегами, народженими в інший час однаково прагнули взаємодіяти і допомагати один одному. Тим не менш, такі результати дослідники схильні приписувати специфічному ставленню китайців до праці. Тобто, китайська культура, багато в чому сформована завдяки впливу Конфуція виховує в дитині робітника з навичками співпраці та кооперування, але в своєму особистому житті люди можуть поводитися інакше.

У 2013 ж році в журналі Science було опубліковано інше дослідження понад 400 дітей періоду політики однієї дитини. Результати його говорять про те, що ці діти менш довірливі, ненадійні, більш схильні до ризику, менш конкурентноспроможні, а ще песимісичні і не такі сумлінні як діти, які жили в сім'ях з братами і сестрами. Хоча і це дослідження можна спростувати, пояснивши таку поведінку дитячими травмами, адже діти росли в період репресій і тиранії.

Що ж кажуть психологи?

"З точки зору сімейної психології, порядок народження і чисельність дітей у сім'ї визначають риси особистості дорослої людини. - Пояснює сімейний і дитячий психолог Ольга Зайцева. - Це обумовлено тим, що чим більше дітей в сім'ї, тим більше конкуренції між братами і сестрами. Вважається, що їм доводиться ділити любов мами і тата між собою. Але любов до всіх дітей однакова, скажете ви. Найчастіше, так, але сприймається вона дітьми в сім'ї по-різному. Наприклад, дитина народилася першою, і вся «любов» дістається їй, їй не треба ділитися з молодшими іграшками, солодощами, боротися за увагу і похвалу батьків. А коли в сім'ї з'являється ще одна друга дитина, перша автоматично стає старшою. На нього покладається більше відповідальності. І, як правило, старші діти відповідальні, серйозні, більш амбітні, ніж молодші ".

Діти, які росли в родині без братів і сестер до восьми років, так і залишаються в душі «єдиними». І не так страждають від нестачі маминої уваги при появі другої дитини. "У 7 років дитина йде в школу, у неї виникає природна потреба в самостійності. - Розповідає Ольга. - Змінюється соціальна роль, він тепер школяр, відповідальний, дорослий. І дуже добре задовольнити цю потребу, що позитивно позначиться на процесі відділення і дорослішання. За умови, що вже були закладені навички самообслуговування, розподілу часу, режим дня. Поява другої дитини перемикає увагу матері на маленьку, тому що вона слабка, вразлива, їй треба більше тілесного тепла і уваги. З точки зору психології, саме різниця 7-8 років вважається ідеальною для того, щоб планувати народження другої дитини ".

А що означає, що дитина залишається «єдиною»? Добре це чи погано?

Ольна Зайцева вважає, що відмінностей між єдиними і не єдиними дітьми не так вже й багато:

- Вони просто діти. Якщо немає ніяких порушень виховання, вони ростуть хорошими людьми. І впливає на це не порядок народження, а стиль виховання в сім'ї. Так, єдиній дитині немає потреби ділитися тим, що важливо і потрібно їй самій з молодшими, але вона може вчитися цього, ділячись з бабусею і дідусем, мамою і татом, двоюрідними братами і сестрами.

Так виростають «єдині» діти егоїстами чи ні?

- А що таке егоїзм? - відповідає Ольга. - Це «зацикленість» на собі, перебільшення власних бажань на шкоду бажанням близьких людей, невміння обговорювати і знаходити копроміси. Таке відбувається, якщо дитину виховують «кумиром сім'ї». Якщо мама зовсім забуває про себе, «аби йому було добре», «все найкраще дітям». Тоді дитина росте з установкою, що вона НАЙважливіша людина не тільки для своєї мами, а й для всіх людей навколо. Він не вчиться аналізувати свої вчинки, порівнювати потреби з можливостями. Ось часто кажуть, його занадто «залюбили», розбалували. На мій погляд, розбалувати любов'ю не можна. Спотворення відбувається тоді, коли любов підміняють матеріальними речами. Таке часто походить з почуття провини. Наприклад, мама багато працює, може мало проводити часу з дитиною. І що вона робить, «відкуповується» подарунками, задовольняючи найменші примхи. Завжди пам'ятайте. Важлива не кількість, а якість. Той час, що ви проводите з дитиною цінно. Можна за 30 хвилин посидіти поруч, обійнявшись, цікавлячись, як пройшов день, обговорюючи важливі для обох питання. А можна весь день бути поруч, але не разом.

Що ж робити батькам, аби їхня «єдина» дитина не виросла егоїстом?

Ольга пропонує кілька простих, але дуже дієвих способів:

  • Обіймати не менше 8 разів на день.
  • Говорити про те, що любите.
  • Цікавитися його справами і розповідати про свої справи, почуття.
  • Бути чесним. Якщо втомився, сказати про те, що мамі або татові потрібен час, щоб відпочити після роботи.
  • Вчити ділитися. Є дві цукерки, одну собі, другу бабусі.
  • Дуже важливо, дотримуватися права дитини на власний простір, власні речі. Буває, що подарувавши дитині щось, наприклад, комп'ютер, батьки можуть забрати це або користуватися без попиту, аргументуючи це тим, що я ж подарував, значить, можу брати. Ні. Дитина навчиться поважати чуже і ділитися своїм, тільки, якщо оточуючі поважають його і свою власність. «Це мої речі, і якщо ти хочеш взяти, повинен запитати». І я запитую тебе, чи можу я скористатися твоїми речами.
  • Бути послідовним у вимогах. Наприклад, якщо сказали, не можна їсти тістечко до їжі. Не можна завжди! А не так, що сьогодні у мене гарний настрій, значить можна, а завтра поганий, значить не можна.
  • Єдині вимоги мами, тата, всіх членів сім'ї. Важливо домовитися між собою, без залучення дитини, що для вас важливо. Обговоривши, режим дня, харчування, заборони та дозволи. Інакше дитина буде неслухняна. А значить «егоїстичний». Тому що в його сім'ї не поважають думку один одного.
  • Навчати дитину розпізнавати почуття інших людей. Наприклад, я прийшла з роботи втомлена і зла, можу зірватися, тому що у мене був важкий день. Будь ласка, я хочу відпочити годину, прийти в гарний настрій духу. Пограй один. А потім ми можемо поспілкуватися або пограти.
  • Порівнювати досягнення дитини тільки з її ж досягненнями. Не говорити, ти краще за всіх, ти самий...
  • Виховуйте прикладом. Якщо ви шаноблива, делікатна, освічена, культурна людина, яка розуміє, що вона живе серед інших людей, а значить, доведеться іноді цікавитися іншими людьми, якщо не хочеш залишатися самотнім.
  • Саме любов здатна подолати всі складнощі і відігріти серця ваших дітей впевненістю в собі і світі.