Листковий люцерновий довгоносик (Phytonomus transsylvanicus) є одним із найпоширеніших шкідників люцерни в зонах її промислового вирощування. Належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) родини довгоносиків (Curculionidae). Шкодочинність цього виду зумовлена не стільки дорослими жуками, скільки їхніми личинками, які здатні суттєво знижувати врожайність зеленої маси та насіння. Уражені рослини втрачають тургор, листя жовтіє, а зав’язь засихає, що призводить до економічних збитків у перший же рік заселення поля.

Горохова галиця (Contarinia pisi Winn.) є одним із найнебезпечніших фітофагів бобових культур у зонах помірного клімату. Цей дрібний двокрилий комах із родини Cecidomyiidae здатен спричиняти значні втрати врожаю, особливо на гороху, виці та квасолі. Уражені рослини деформуються, квіти засихають та опадають, а боби скручуються, не утворюючи насіння. Розуміння життєвого циклу шкідника та сучасних методів контролю є критичним для аграріїв, які прагнуть мінімізувати економічні збитки.

Стеблеїд донниковий (Apion meliloti Kby.) належить до родини довгоносиків (Curculionidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Цей вид є вузькоспеціалізованим фітофагом, що завдає значної шкоди посівам донника білого та жовтого. Економічне значення шкідника зростає в регіонах, де донник вирощують як кормову, сидеральну або медоносну культуру, особливо на схилових землях та в сівозмінах із короткою ротацією.

Збереження посівного матеріалу луку до весняної висадки — це критичний етап, який безпосередньо впливає на врожайність та якість майбутньої ріпки. Незалежно від того, чи ви виростили сіянку самостійно, чи придбали її в спеціалізованому магазині, порушення температурного режиму та вологості призводить до передчасного стрілкування, загнивання або висихання цибулин. Розглянемо перевірені агротехнічні методи, які дозволяють зберегти фізіологічні властивості сіянки без втрат.