Люцерновий клоп (Adelphocoris lineolatus Goeze) належить до родини сліпняків (Miridae) ряду напівтвердокрилих (Hemiptera). Це один із найпоширеніших видів фітофагів, який спеціалізується на бобових культурах. Його шкодочинність особливо відчутна на насіннєвих посівах люцерни, еспарцету, конюшини та люпину. У другій половині вегетації імаго можуть мігрувати на насінники цукрових буряків, завдаючи додаткової шкоди. Як дорослі особини, так і личинки живляться соком рослин, що призводить до пригнічення точок росту, деформації молодих пагонів, опадання бутонів, квіток та зав’язі. Насіння формується щуплим, а врожайність знижується на 30–50% за високої чисельності шкідника.

Жовтий люцерновий насіннєїд (Tychius flavus Beck.) є одним із найнебезпечніших фітофагів насіннєвої люцерни в зонах її промислового вирощування. Цей специфічний довгоносик з родини Curculionidae здатен завдавати критичних збитків урожаю насіння, оскільки його личинки розвиваються всередині бобів, живлячись насінням, що формується. Економічний поріг шкодочинності цього шкідника часто є дуже низьким, що вимагає від агрономів ретельного моніторингу посівів, особливо в період бутонізації та початку цвітіння.

Стебловий довгоносик конюшини (Apion seniculus Kby.) є одним із найпоширеніших фітофагів бобових культур у помірному кліматі. Цей представник ряду твердокрилих (Coleoptera) родини довгоносиків (Curculionidae) спеціалізується переважно на конюшині та люцерні, рідше пошкоджує еспарцет. Економічне значення шкідника визначається здатністю як дорослих жуків, так і личинок суттєво погіршувати стан рослин, що призводить до втрат урожаю насіння та зеленої маси. Залежно від погодних умов та агротехніки, ураженість стебел може коливатися від 30% до 87%, що робить цього довгоносика об’єктом обов’язкового моніторингу в насінницьких посівах.

П’ятикрапковий довгоносик (Tychius quinquepunctatus L.) належить до родини довгоносиків (Curculionidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Цей шкідник є одним із найнебезпечніших фітофагів бобових культур у помірному кліматі. Його масова поява здатна призвести до втрати до 40% урожаю зерна гороху, сочевиці, вики та чини. Економічний поріг шкідливості часто перевищується вже за щільності 8–10 жуків на квадратний метр, що робить моніторинг популяції критично важливим для агронома.