Про снігову людину, єті, реліктового гомініда, не чув, напевно, тільки глухий. Про цю загадкову істоту знімають фільми, пишуть книги і статті. Але сказати достовірно, де живе легендарна сніжна людина, ніхто не може. Або майже ніхто. Розповісти про свою зустріч з реліктовим гомінідом нам погодився відомий мандрівник, геолог, науковий керівник експедиції «Російський Біоген» Олександр Гурвіц. - Олександре Борисовичу, скажіть: існує сніжна людина насправді чи ні? - «Є багато чого на світі, друже Гораціо, що і не снилося нашим мудрецям». Іншими словами, багато з того, що є в світі, недоступне розумінню пересічного жителя Землі. Але якщо говорити про снігову людину, або, як її величають вчені, реліктовий гомінід, то можна сказати ствердно: так, подібна істота є насправді. Фотографії та описи очевидців - тому доказ. Але ось сказати, ким саме є єті, - поки неможливо. - Ви один з небагатьох людей в нашій країні, кому пощастило наживо спостерігати снігову людину. Розкажіть, де це сталося? - У Росії є місце, відоме різними аномальними явищами. Знаходиться воно за полярним колом у центрі Кольського півострова. Там між озерами Луявр і Умпъявр височіє гірський масив Луяврурт. У перекладі з мови саамів це означає «Гора біля бурхливого озера», і ось в це-то дивовижне місце регулярно споряджаються експедиції. Вперше цей масив досліджувала наукова група під керівництвом Йоганна Пальма, професора Гельсінського університету, в 1897 році. Його експедиція зробила ряд унікальних відкриттів в області географії, геології, біології, етнографії. Але вони стали відомі широкому науковому загалу тільки в 1968 році, після виходу у світ книги фінського журналіста Віллі Муйлу «Біла пляма». А вже в XX столітті геологи, геофізики та біологи зрозуміли: Гора біля бурхливого озера - це еталонна геобіогенна зона, тобто місце на Землі, де виникає життя, причому в найбільш незвичайних формах. Зона й справді найпозитивнішим чином впливає на всю фауну та флору Луяврурта. Зокрема, дендрологи виявили тут кілька реліктових рослин... - І снігову людину на додачу? саме тут у Росії єті бачать найчастіше! Відомо про 14 подібних зустрічей. Причому одна з них навіть була зареєстрована в документах Ловозерського райкому КПРС. Тоді величезна волохата людина напала на групу школярів із селища Ловозеро. Двоє хлопців сховалися від нього в хатинці мисливців, а троє побігли в селище і звернулися за допомогою до місцевої адміністрації. У результаті була сформована спеціальна група професійних мисливців, які бачили волохату істоту. Його навіть спробували зловити. Але відразу після попереджувальних пострілів воно величезними стрибками сховалося в лісі. - Розкажіть, а коли ви самі бачили снігову людину? - Це було в 1977 році, коли я опинився на Луяврурті разом з експедицією московського туристського клубу. І ось 24 серпня о 6 годині ранку ми з моїм напарником Михайлом вирушили на обстеження південно-східної частини Луяврурта. Головним нашим завданням було виявлення печер, які досліджував відомий вчений, езотерик, керівник особливого відділу ОДПУ Олександр Барченко під час своєї експедиції.