Маєток Рассборо-Хаус і прокляття художника

У кримінальному літописі крадіжок найбільших творів мистецтва XX століття є чимало легендарних сторінок. Але, мабуть, важко знайти більш містичну історію, ніж крадіжка картин з ірландського маєтку Рассборо-Хаус (Russborough), що належить баронету Альфреду Бейту.

Колекцію, на частку якої припали настільки бурхливі події, став збирати ще дядько власника маєтку, південноафриканський мільйонер. Зробивши солідний стан на алмазах, він вирішив вкластися саме у твори мистецтва і став скуповувати старовинні полотна по всьому світу. Загальна вартість колекції на початку 1970-х років минулого століття перевищувала 100 мільйонів доларів.

Після смерті мільйонера весь спадок, включаючи безцінну колекцію, дістався племіннику. Коли в 1973 році в маєток прийшов перший трейлер з картинами, старий дворецький, побачивши, що в будинок вносять полотна в золочених рамах, побілів і простонав: "Сер, що ви робите! Це ж Рассборо-Хаус. Тут не місце картинам! "

Баронет зажадав пояснень. З'ясувалося, що один з власників маєтку, граф Міллтаун, колись замовив місцевому художнику картини. Майстер працював день і ніч, але полотна не сподобалися замовнику. І граф, не заплативши ні пенса, велів їх спалити. Нещасний художник прокляв і графа, і маєток.

Відтоді, за словами дворецького, варто було господарям придбати картину якогось відомого живописця, як у будинок залазили злодії, або траплялася пожежа, і цінна покупка перетворювалася на гору попелу.

Баронет лише посміявся з забобонів. Його колекція надійно захищена ґратами на вікнах, новітніми системами електронної сигналізації. До того ж застрахована у всесвітньо відомій компанії «Ллойд». Але, як з'ясувалося, сміявся він даремно.

Квітневим вечором 1974 року в гості до баронету і його дружині прийшла в гості донька власника страхової компанії і принесла з собою пляшечку колекційного коньяку. Господарі не дуже любили цю розв'язну дівицю, але закони гостинності не дозволили їм вказати гості на двері.

Розлили коньяк, баронет з дружиною випили по горлянку і... провалилися в чорноту. А коли Альфред Бейт прокинувся, то побачив, як грабіжники виносять безцінні полотна. На його спроби «подати голос» прозвучала автоматна черга, і баронет вважав за краще більше не привертати до себе увагу.

Того разу всі 19 викрадених шедеврів знайшли, а дівчину заарештували. З'ясувалося, що «дочка друга» була пов'язана з ІРА (Ірландська республіканська армія), і саме її бійці обнесли маєток. Втім, вона, хоча і сіла на 9 років, своїх спільників так і не видала.

Через 12 років, у травні 1986 року, коли подружжя Бейт перебувало в Лондоні, в маєтку завила сигналізація, якою були обладнані картини. Прибулі на місце поліцейські перевірили колекцію, але не знайшли нічого підозрілого.

Правоохоронці поїхали, але через годину знову звила сирена. І знову нічого кримінального виявлено не було. Коли сигналізація спрацювала втретє, охоронець просто відключив її, вирішивши, що система вийшла з ладу. І ось тоді... у будинок прийшли грабіжники, зв'язали слуг і викрали 18 полотен.

Сім з них незабаром виявилися. А ось 11 інших шукали кілька років. А коли знайшли, баронет, що повірив, нарешті, в прокляття, передав 17 найбільш цінних картин з колекції Ірландської національної галереї.

Залишається додати, що колекцію викрадали ще два рази. У 2001 році грабіжники серед білого дня зруйнували стіну будинку вантажівкою і на очах ошелешених господарів і слуг винесли картини.

Остання крадіжка сталася 2002 року. Після цього леді Бейт (Альфред помер наприкінці 1990-х років) вважала за краще передати залишки колекції тій самій національній галереї.