Прокляття настоятеля ніжинського монастиря

Старовинний будинок XIX століття поруч з Благовіщенським чоловічим монастирем у Ніжині (Україна) належав колись настоятелю обителі - відомому церковному діячеві Віктору Черняєву. Саме з його ім'ям пов'язують розквіт і відродження монастиря після страшної пожежі, яка вибухнула тут наприкінці XVIII століття.

Сам Віктор Черняєв був уродженцем Чорногорії, народився в купецькій родині, його батьки мріяли, що син отримає освіту у Відні. Але дорогою до Австрії майбутній архімандрит попрямував до Києва і там вступив до духовної академії. Так почався його швидкий підйом кар'єрними сходами, а вже в 1803 році Віктора Черняєва призначають настоятелем чоловічого монастиря в Ніжині.

Влада не поспішала виділяти гроші на відродження обителі після пожежі, і будівництво велося в основному за власні гроші нового настоятеля, хоча частково витрати покривалися благодійними пожертвуваними.

Незважаючи на таку благородну діяльність, незабаром у житті настоятеля настала чорна смуга: конфлікт з новим чернігівським архієпископом, немилість у вищого церковного начальства і, як результат, зміщення Черняєва з поста настоятеля.

У місті подейкували, що особняк ігумена дуже вже сподобався новому монастирському начальству і колишнього настоятеля фактично викинули на вулицю з власного житла. Мабуть, не знісши такої незаслуженої образи і забувши, заповіді прощення ворогів, Черняєв прокляв будинок і всіх його мешканців, щоб неповадно було новим господарям-самозванцям зазіхати на чуже і плести підлі інтриги.

З того самого часу і почали відбуватися тут дивні речі - з розряду тих, які наші предки пояснювали пустощами нечистої сили. У будинку серед ночі самі собою почали розкриватися і плескати вікна, скрипіти половиці...

Жити там стало невесело, і нові господарі, напевно, не раз пошкодували, що несправедливо образили ігумена. А Віктор Черняєв тим часом виїхав з Ніжина на батьківщину, в Чорногорію, проклявши «на прощання» не тільки будинок, а й сам монастир. Сказав, що не проіснує ця обитель більше ста років.

Так і сталося: почалася Жовтнева революція, і Благовіщенський монастир закрили. Повернулися сюди ченці тільки в 1999 році. Але спокійне і мирне життя так і не налагодилося. Як розповідають місцеві жителі, в монастирі раз у раз виникають якісь сварки і конфлікти, ченці розбігаються, і знову обитель занепадає. Невже все ще тяжіє над монастирем прокляття старого ігумена?

Виявляється, будинок біля Благовіщенського монастиря знаменитий ще одним прокляттям. Друга його частина, прилаштована пізніше, належала багатим ніжинським грекам. Вони найняли на будівництво місцевих майстрів, ті виконали всі роботи за договором, а коли настав час розраховуватися, господар обіцяних грошей пошкодував. Заплатив так мало, що майстри образилися і вирішили помститися скупим господарям.

Треба сказати, що будівельники з давніх пір в народі вважалися сильними чародіями: вони могли не тільки будинок побудувати, а й помститися господареві за образу. І причому помститися дуже оригінально: «підсадити» в будинок злого духу - кікімору.

Місцеві жителі говорили, правда, що у ніжинських майстрів і без жодного чаклунства знаходилася зброя на скупих замовників: досить було вмурувати в стіну горлечко від пляшки, і страшні завивання вітряними ночами були забезпечені.

Невідомо, що придумали будівельники цього разу, але завдяки скривдженим майстрам у будинку з'явився дух, який не давав господарям ніякого спокою. Він плескав вікнами і бігав по горищу зі страшним гуркотом. Але найгірше, що прокляття торкнулося і самого господаря: він помер бездітним.

Нинішні господарі «проклятого» будинку теж страждають від витівок кікімори і навіть деяким чином набули популярності. Не раз у «будинок з привидами» приїжджало телебачення, щоб відзняти дивовижний феномен.

Але ось невдача - весь час якісь неполадки з технікою: то звук пропаде на вже відзнятому матеріалі, а то й зовсім зображення відсутнє. Мабуть, привиди до публічності не прагнуть і журналістів чомусь недолюблюють.

Розповідають також, що в проклятому будинку чомусь ніяк не приживаються чоловіки - хворіють і вмирають. А ось жінки, навпаки, почуваються чудово, особливо представниці творчих професій.