У Гренландії зафіксовано небувале танення

Дані відразу трьох супутників показали, що за лічені дні танення льодовикового покриву Гренландії охопило більш широку площу, що за 30 попередніх років. Плавиться все - від тонкого прибережного льоду до центральних льодовиків трикілометрової товщини.

У літній час зазвичай тане близько половини поверхні крижаного покриву Гренландії. На великій висоті основна частина талої води швидко замерзає знову. Біля узбережжя вода частково залишається на льодовиковому щиті, а решта йде в океан. Але цього разу в середині липня танення охопило близько 97% поверхні льодовикового покриву.

Фахівці поки не знають, чи вплине цей феномен на загальні втрати льоду і зростання рівня моря за підсумками року.

Першим небувале танення виявив Сон Нгієм з Лабораторії реактивного руху НАСА, який займався аналізом радіолокаційних даних індійського супутника Oceansat-2. Він звернув увагу на показники 12 липня, перевірив результати і зв'язався для консультації з Дороті Холл з Центру космічних польотів НАСА ім. Годдарда, яка вивчає температуру поверхні Гренландії за допомогою інструменту MODIS, що стоїть на американських супутниках Terra і Aqua. Вона підтвердила, що MODIS показав незвично високі температури на поверхні льодовикового щита.

Томас Моут, кліматолог з Університету Джорджії, і Марко Тедеско з Міського університету Нью-Йорка (обидва - США) виявили ту ж картину на підставі даних «Спеціального мікрохвильового датчика» метеорологічного супутника ВПС США.

Площа, охоплена таненням, розширювалася дуже швидко. 8 липня вона займала близько 40% крижаного покриву, а до 12-го досягла 97%, що збіглося з появою над Гренландією купола надзвичайно теплого повітря. Теплі повітряні маси домінують над Гренландією з кінця травня, і кожен новий купол тепліше попереднього. Останній з них почав формуватися і рухатися по-над островом якраз 8 липня, через три дні зупинився, а 16 липня почав розсіюватися.

Навіть у районі станції Саміт, що в центральній Гренландії, яка розташована за 2 км над рівнем моря біля підніжжя найвищої точки крижаного покриву, 11-12 липня з'явилися ознаки танення. Востаннє подібне на такій висоті траплялося 1889 року - якщо вірити аналізу крижаних кернів, виконаному Кейтлін Кіган з Дартмутського коледжу (США).

Лора Кьоніг з Центру космічних польотів НАСА ім. Годдарда зазначає, що, судячи з кернів, танення такого типу трапляється раз на 150 років. Іншими словами, те, що ми спостерігаємо зараз, може виявитися природним явищем. Якщо, звичайно, повториться через півтораста років, а не в 2013-му.

compulenta.ru